Некроманти – маги, що володіють силою воскрешати людину. Зазвичай вони працюють з кістками та кров’ю. Досвідчений некромант може підняти з могили до сотні ходячих мерців та жити до тисячі років. Проте чим сильніше некромант, тим більше змінюється його подоба. Достеменно не відомо чому, але зміни впливають і на мозок. З часом живий маг перестає нагадувати людину, та походить на мерця. Одержимі могутністю, некроманти можуть проводити жахливі експерименти з людьми, чи намагатись порушувати нестійкий баланс сили в природі. На даний час некромантія заборонена по всій території Антарії. Непокора карається смертю на місці.
З лекції Майстра Пірокара, архи-мага вогню в храмі Інноса
***
Кайтім провів орка поглядом. Якщо він втече, то приведе підкріплення. Виживших в битві з характерником бути немає…
Кайтім побіг до перил. Вистрибнув на них, відштовхнувся ногою. Під ним грало своїми хвилями прекрасне таємниче море. Його амулет, що знаходився під кольчугою почав сіпатись і нестримно пекти. Стандартна реакція на його магічні знаки. Він нізащо б не дістався до корабля. Якби не використав знак…
***
За три місяці до.
- І все таки я не зовсім розумію – Інеса вже сп’яніла – чому ти стверджуєш, що ви не маги.
- Не всі – поправив Кайтім – лише кілька з нас. І то вони більше часу проводять в стінах фортеці.
- Але ти не маг – Інеса тицьнула нього пальцем.
- Ні.
- Але я бачила, як ти підпалив…
- Це елементарні знаки – видно Кайтім не дуже хотів згадувати – оволодіти ними може кожний.
- Навіть я?
- Якщо готова працювати над цим кілька років без будь-якого видимого результату.
- Звідки тоді я знатиму, що йду в вірному напрямку?
- Не знатимеш. До самого кінця, поки в тебе не вийде – вирішив уточнити Кайтім.
- Ясно – нетерпляче перебила Інеса – ти використовуєш спеціальні знаки. Розкажи про них! І не прикривайся кодексом!
- Всі деталі мені дійсно заборонено розповідати – сказав Кайтім – розповім лишень те, що ти й так знаєш. Точніше нагадаю. Як ти знаєш все живе має в собі сполуки чотирьох основних цього світу…
- Так, так – нетерпеливо обірвала вона – земля, вода, вогонь, повітря. І що?
- А те, що використовувати ці елементи в чистому виді не може ніхто. Хіба джини або елементалі, але їх дуже мало, і знайти їх ще важче.
- А ти стикався з ними?
Кайтім промовчав. Лише підлив їй вина. Вони підняли келихи, випили.
- Ми – продовжив він поклавши свій келих на стіл – комбінуємо ці стихії. Складаємо пальці в спеціальні знаки. Така собі м’язова пам’ять. Найлегше виходить з повітрям та вогнем. Але найлегше частіше за все означає, найнебезпечніше. Тому ти бачила, як я підпалюю чи зношу щось навіть не торкаючись чогось. Це не все, але про решту розповідати довго…
- Бачила як Лорелінад якось підскочив на кілька метрів вверх.
- Так – всміхнувся Кайтім – вони з Тайнаром тоді змагались в тебе на подвір’ї.
Інеса зареготала. Лорелінад приземлився в курник і вилетів тоді з нього з великим когутом, що заплутався в його волоссі, тож вирішив проклювати собі шлях до спасіння через череп ельфа. Та картина до сих пір стояла в неї перед очима, наче вона знову її бачила вживу.
- Давно їх до речі не бачила – згадала вона – ще з часів, коли ти одужав. Де вони?
- Кодекс – тихо прошепотів Кайтім – кодекс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2016
автор: Тост