Росте в полі квітка.
У пелюстках, наче щітка
Жовтогарячі виросли пилинки.
Її найкраща половинка,
Обернута боком до сонця,
Світленька, наче ті віконця,
Як вислонеш в обіді штори,
Сонця сяйвом лиються прозорим.
Друга, темна половина,
Потемніла, як ожина.
А стебло, що, як стріла,
Земля втягнула, мов смола.
Цвіте квітка, тягнеться до світла.
В матінки-природи донька розквітла.
Нехай наша душа не шукає долі
І розцвітає як та квітка в полі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670095
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2016
автор: миттєвий