Я не вірю потустороннім,
Хай уважні вони і чуйні:
В них цукерочка на долоні,
А між пальцями - шип отруйний.
З Боголюбського і понині
Не міняють вони натури:
Лізуть в Неньку сусідські свині,
Загорнувшись в ведмежу шкуру.
Не стосується нас? Так знайте:
Кожен ранок, в обід і в вечір
Лізе ворог на наші сайти,
Тільки шкури тепер - овечі.
Голосочком невинним блеють,
Щиро так заглядають в очі,
Рецензують медком-єлеєм,
От і тануть серця дівочі.
Привічають лихих данайців,
Ледь не моляться на гостинці...
(Льова Троцький ще насміхався
Над наївністю українців)
І везе нам троянська кляча,
Що брехливі в нас журналісти,
Що майдани у нас проплачені,
А на Сході - самі садисти.
Що по дітях стріляєм "градом",
Що затуркані і пропащі,
Бо така в нас злочинна влада...
І виходить, що їхня - краща.
Гени пальцями не розтерти,
Ворог хитрий і поки сильний.
Будьмо мужні і будьмо вперті.
А найперше що - будьмо пильні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670013
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.06.2016
автор: Дантес