Многостраждальна ненько,Україно,
Тобі уклін низький аж до землі.
Не знаю,як Ти терпиш ці руїни
і те,як гинуть діточки твої.
Криваве небо плаче над землею,
спустілі села в тишині стоять
лиш поки день... Та з першою зорею
гарматні постріли та кулі знов летять.
Нема від них рятунку ,ні спокою,
лиш біль у серці,що така біда,
бо мати не одна вмита сльозою
і не одна дитина сирота.
Жінок молитви зносяться до Бога
за люблячих своїх чоловіків,
і від сестри,що молиться за брата свого,
що ще сім'ю створити не зумів.
Десь там в окопах мерзнуть ноги й руки,
голодні,спраглі,злякані,брудні...
Аж серце ниє із жалю й розпуки.
Думки скорботні і думки сумні.
Тримайтесь браття!Ми усі із вами!
В молитві просимо про мир та спокій.
Благаєм Бога щирими словами
про перемогу у війні жорстокій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669988
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 03.06.2016
автор: Lesja_Sivaeva_Zy