Не раз її шмагала Доля по щоках,
Ламала, мордувала що є сили,
Не співпадала кількість з якістю в роках,
Скажіть мені, невже це справедливо?
Чому сумує радість у полоні днів,
Чому сміється смуток саркастично,
А замість ніжності у неї в серці біль,
І настрій вже давно песимістичний?
Та час від часу літнє сонце із-за хмар
Для неї світить в небі променисто,
Тоді зникає із душі важкий тягар,
І очі усміхаються іскристо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669964
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 03.06.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО