Повертаюся я, повертаюсь до рідної хати,
Де життя, мов черешні, давно у весні відцвіло,
Не зустріне мене на порозі ні батько, ні мати,
І, можливо уже не згадає родинне село.
Я по стежці пройдусь, спориші ще цвітуть біля тину,
Стара липа мовчить, а мій ясен стоїть у думках.
Я шаную село, як шаную батьківську могилу,
Звідси кроком колись починав необдуманий шлях.
Де б на світі не був, повертаюсь до рідної хати,
Тут матуся і тато за руку водили мене.
Хоч роки, як клини, научились удаль відлітати,
До порогу тепер мене вітер постійно жене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669961
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.06.2016
автор: Віталій Назарук