Обіймає траву молоду
Сонце світлом весняних надій...
Чи на щастя, а чи на біду
Відбулась наша зустріч. Тоді
По вологій блукали траві,
Доки вечір зорею не згас,
І кульбаби, мов очі повій,
Хтивим поглядом міряли нас...
Ми ходили асфальтом доріг,
Омовенні весняним дощем,
Щоб ступить на кохання поріг.
...звідки в серце надходить цей щем?
Мов зерно у торішній стерні
З поцілунком травневим весни
Він стеблом проростає в мені...
Дощ змиває минулого сни.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116060210410
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669954
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2016
автор: Серго Сокольник