***
Ти схожий на вечір літній,
такий до нестриму вабний
такий небезпечно ніжний,
аж серцю спирає дух.
І я, наче та волошка,
тендітна і безпорадна,
в обійми твої солодкі
по тихій росі бреду.
Хапаю останній промінь
розлагідненим пелюстям,
вбираюся у коралі
ледь-видимих ще зірниць.
За мить у тобі, жаданий,
до крапельки розчинюся
на ложі трави і неба,
між крилами дивоптиць.
І буде кружляти обрій,
мов марево кольорове
над садом, що став едемом
для душ розімлілих двох.
Аж поки розлиє щастя
своє неосяжне море,
аж поки скупає в ньому
свій усміх ласкавий Бог.
2.06.16 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2016
автор: Леся Геник