Ось і другий день літа настав.... Здається тільки вчора тобі було сімнадцять,
всі вітали тебе з Днем народження і з закінченням школи... Як недавно це було !Я вітаю тебе, моя рідна, і бажаю найкращих скарбів на землі...
Пригадай свої сімнадцять... той вірш... саме той, від якого ти плескала в долоньки, коли читала тобі по телефону...
Дівчинко рідна, солодка моя,
Тебе я вітаю зі святом!
Сімнадцять твоїх юних літ...
Це мало чи, може, багато ?
Так мало плодів, що на рідній землі,
Лиш мізер змогла скуштувати,
Та добре все знаєш - по чому ... І як ...
Зуміло життя урок дати...
Та все не буває на світі лиш зле,
Знов сонце загляне до хати,
Лиш трішки терпіння ... і прийде усе:
Що вимрієш, те й будеш мати !
Хай Боженько в Небі поблагословить,
Як це би зробив і твій тато...
Ти русу голівку закинь у блакить...
За тебе Там втіхи багато.
Хай завжди щастить у твоєму житті,
Нехай усміхається казка,
Людей зустрічай на своєму путі,
В яких і душа,й щира ласка.
Всміхайся завжди, ніжна квітко моя,
Усмішка твоя - дуже мила,
Бо тільки лиш сходить для тебе зоря,
Ти будеш, як сонце, щаслива !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669730
Рубрика: Присвячення
дата надходження 01.06.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова