Цілуй мене, души в своїх обіймах,
Нехай хоч так, нехай хоч уві сні.
Я відчував... І плечі, і коліна,
Чи, все ж-таки, примарилось мені?
Примарились зволожені цілунком
Твої вуста... І груди, і живіт.
Це у ві сні, упитий млосним трунком,
Твоєї шкіри пестив оксамит.
Це уві сні кришталик твого сміху
Мене, мов зайчик сонячний ловив.
Година марення, крихкі хвилини втіхи.
Прокинувся... І все це розгубив...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2016
автор: посполитий