Чому я маю вірити тобі і далі?
Ти будуєш будинки, а потім їх ламаєш.
Все щось кажеш , в коханні клянешся,
Забираєш слова, наче вирвавши з серця.
Навіщо запевнюєш, що в тебе єдина ?
Коли щотижня твій прихід пізніший на годину.
А можеш взагалі не повернутись,
Сказати що робота, справи, увернутись.
А на столі вже вечеря стоїть до завтра,
Холодна, ніяка, як твої обіцянки.
Твій погляд на собі я не зловлю,
І не почую як раніше "люблю".
І чим я гірша за твоїх коханок?
Не муч мене і забирай сніданок.
Чи я тобі не так готую?
Не так люблю тебе, не так цілую?
Вони - раптове і миттєве,
А ти прийдеш туди де завжди тепло.
Де я з обіймами тебе чекатиму,
Не нарікатиму і просто мовчатиму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2016
автор: Васильева