дощем напоєна рілля
й думок моїх стежки розмиті.
той щем не зникне у морях...
ще кілька снів до тої миті,
коли сп'янілим буду й я.
дощем напоєна журба
щоночі в ранах кровоточить.
плющем до неї приклада
ті очі, що до неба хочуть.
без хмар любила б їх хіба?..
31.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669525
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2016
автор: Микита Баян