Біля лісу розкинулось величезне поле,
Може все десь там далеко, може там ти, доле!
Коли їдемо до лісу, а надворі спека,
Я не дивлюся на ліс, а дивлюсь далеко.
Ще не близько ми до лісу, я вже виглядаю,
А на думці якісь мрії, наче щось шукаю,
Щось шукаю, та не знаю, чи знайду колись:
Мої мрії і надії річкою розлились,
Розлилися, розпливлися по усіх долинах,
Тож тепер шукаю долю і в своїх провинах.
Бажаю прощення у рідних і у друзів теж.)))
бачу, що широке поле і не має меж,
Усе дивлюсь, все шукаю, може ще знайду,
Таке щастя, що закреслить усяку біду.
Ще не приїхали до лісу, ще не зупинились.
Ще є ліс, нові ідеї на думці з'явились:
Може марно це вчепився я того поля,
Може в першій у травинці близько моя доля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669505
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.05.2016
автор: миттєвий