Вже стотисячний крок по дорозі,
Застеляє узлісся туман,
У серцях цвітом плаває осінь,
А кінця наче досі нема...
Стихло птаство, притихли і звірі,
Оніміли дерева на мить...
Нам так хочеться мрій, сонця, миру,
Що на війни готові іти...
І поскрипує віз попід нами,
Тихо коні іржуть в глибину...
Наша кров ще утримує пам'ять,
Ви ж тоді тихо йшли на війну...
Сіре небо попливло до мису,
Плем'я досі не змінює тон.
Як у дерева є живим листя,
Так в людини живим є вогонь.
31.05.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669332
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.05.2016
автор: Systematic Age