Ти знову все мені зламала:
І світ, і мозок, і кістки.
Колись того іще не знала,
Що ти у серці навіки.
Які часи були чудові:
І я самотність не кляла –
Як панна в ній завжди була,
І не ридала на півслові.
Які були тоді часи!
Я не ховалась по кутках,
Не мала тебе у думках,
Не мліла мовчки від краси
І сум був інший у рядках.
А зараз тільки тим й рятуюсь,
Що, як потрібно, я десь поруч,
Як сталкер. Як шпигун шифруюсь.
Колись уб’ю себе власноруч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2016
автор: kutorlanova