І знов над Україною туман:
Корупція, свавілля і обман –
Закрили вони все уже собою,
Тож кулаки вже просяться до бою…
І проростає думка у серцях:
«Чого чекати, власного кінця?
За що злетіли в небо тисячі,
І ми в молитвах вдень і уночі?»
І тягнеться рука вже до шаблюки,
Щоб швидше закінчились наші муки,
Щоб на своїй землі пізнати волю,
Щоб ситі були діти і не голі…
Та хоч туман густішає щодня,
Мета одна в одну сім’ю єдна:
Позбутися корупції й панів,
Народу голос всюди щоб дзвенів,
Бо тільки він основою є влади,
Його є води і підземні клади,
Тому пора розсіяти туман:
На чисту воду вивести обман,
Сказать рішуче слово у війні,
Бо не АТО давно у нас це, ні,
І не чекати з Заходу підмоги –
Самим кувати власну перемогу!
22.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669228
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.05.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)