Чарівна троянда розцвіла у лузі,
своєю красою збентежила всіх.
сама ж кожен день розцвітала у тузі,
ніхто і не чув її радісний сміх.
Троянда зросла,пелюстки розпустила
і міцно корінням вчепилась землі.
своєю красою усіх підкорила,
хоч дуже погано жилося в житті.
Ось ранок настав і її пелюсточки
почали тягнути до сонця вершки,
в той час як зелені маленькі листочки
вмивалися вранішнім соком роси.
І кожної миті в цю квітку чудову
вдивлялось все більше і більше очей.
Вона розцвітала і знову,і знову
і видом своїм чарувала людей.
Але до пори і до часу дивились,
лиш певний період троянда цвіла,
бо скоро зі світом ця квітка простилась.
Мабуть, така доля у неї була.
А сталося так,що чудової днини
повз квітку пахучу хлопчак проходив,
в щасливі для неї ці денні хвилини
за дуже колюче стебе́льце схопив.
Зірвав,подивився і хибно всміхнувся,
і ніжну троянду він кинув в багно.
Від цього весь на колінах здригнувся,
бо довге життя квітці цій не дано.
(20.12.2004)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2016
автор: Lesja_Sivaeva_Zy