Впали тіні від плеча -
на столі горить свіча.
Згасли лампочки, екрани.
Тільки місяць в небі стане
біля більшого вікна.
Тиша - метушня сумна.
Як подумати: електрик
на стовпі там. Тільки крик,
ногами туп: "До вечері",-
рукою прочинила двері.
Всі сідають при свічі,
закрили хату на ключі.
Потім - світло. Радіють тим.
Став шум веселим, не сумним.
За телевізор полягали,
світло все повимикали.
А свіча горить і досі -
не для неї очі косі.
Я принишк. Пізно вночі
помолився при свічі,
наді мною,
над спиною
сяяв янгол на плечі.
Може свічка так світила,
міркувати не мав сили.
Було пізно та й вночі
хтось смикнув за переноску,
підійшов я до свічі,
хтів дмухнути, та - без воску.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668902
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 28.05.2016
автор: миттєвий