Ірбіс
В казці чарівній,
в думці мандрівній,
оживає дивина.
Із саван жарких,
по стежках ламких,
серцем в гори снігові.
Ринув леопард,
швидко, як гепард,
за тим променем ясним.
Мчав він вітерцем,
дивним манівцем,
жити там, на висоті.
Звик шукати скрізь себе,
навіть там, де сніг іде,
мороз ковдрою впаде.
Став його білішим тон,
стали гори , ніби сон,
чарівний, яскравий сон.
Знав саванну у житті,
що засніжилась в бутті,
та лишилась в почутті.
Він король суворих гір,
ще іздавна, давніх пір,
вірить в щастя і ти вір.
Спіцин Євгеній 30.01.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668782
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.05.2016
автор: Віктор Цвіт