400 мільйонів - так давно,
400 мільйонів років тому
Плавали акули. Все одно
Ще й досі не відчули свою втому.
Колись біля в'єтнамських берегів
Крикнули рибалки: то Ка Онг,
Бачили без рук і без ногів
Тварину, велечезну як Кін-Конг.
Китові акули, їм були вдячні,
Кажучи:"Дякуєм Пані Рибі"
Бо ловили планктон ці тварини нелячні,
За що їм потім я скажу спасибі.
Вони безпечні для людини,
І довго, як вона, живуть.
6 кілолітрів за годину
ловлять води і знов пливуть.
Пливе коричнева акула,
Плавцями верхніми чіпляється у вись,
Тисячами зубцями ловить "скула",
Планктони, так як це було колись.
Вона у морі відкладає яйця,
Великий рот, що живить, в голові.
Хотів, щоб сфотографувались я й ця:
Суперові фотографії й нові.
Я не знаю, чи вона є між Карибом,
Чом динозавром не назвали - теж не знаю,
Пануй над океаном "Пані Рибо" ,
Від тоді, скільки тебе пам'ятаю !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668744
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 27.05.2016
автор: миттєвий