Була на межі між землею і небом,
Та віра і мужність з тобою були
І праведний світ весь молився за тебе,
З Надією в серці усі ми жили.
Ти, птахо небесна, попала у клітку,
Не мала ти волі в ворожих краях
І билась матуся, мов сива лебідка,
А стіни – глухі...не пробитись ніяк.
Ти нам показала як треба любити
Свою Україну, колиску добра.
Не можна любов у тюрмі ув’язнити,
Бо це – незгасима у серці іскра.
Нарешті.., нарешті, на рідній землі,
Вернулась пташина до отчого дому.
Написано, Надю, на твоїм чолі:
Вкраїну тепер не образить – нікому!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668526
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.05.2016
автор: Шостацька Людмила