Східниця
Веде дороги серпантин,
все догори і догори,
веде лісами до хатин,
що мають рідні кольори.
Хати спускались до води,
з вершин дрімучих і гірських,
в долину тихої ріки,
по стежках, вуличках крутих.
А гори сяють над селом,
немов дерева всіх дерев,
які пронизані теплом,
надбали силу від джерел.
Зійду в долину із гори,
крутою стежкою доріг
і видно ніби всі двори,
і хати кожної поріг.
Прийшов немов у світ чудес,
який сховався серед гір,
і спокій свій знайшов увесь,
його шукав я до сих пір.
В долині тих зелених гір,
знайшов село у тиші лісу,
що мило вабить кожен зір,
немов щасливая завіса.
Як той спокою острівець,
буяє Східниця-княгиня,
тривоги звівши нанівець,
бо тиша гір для всіх святиня.
Спіцин Євгеній 09.04.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668406
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.05.2016
автор: Віктор Цвіт