Усіяв дороги акації цвіт.
Рябіє осоння отави.
І сизі сережки березових віт.
уже опадають на трави.
Заманює липа медові рої,
і віє нектарами раю.
Оаза бере у обійми свої
усе, що кує і літає.
Зозуля рахує майбутні літа.
Минулі оплакує одуд.
А щастя невидиме – поряд,
коли досягається ціль і мета.
Гойдає колиску пора золота –
сусіди
не битимуть
посуд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668279
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.05.2016
автор: I.Teрен