Засинаємо – ошелешені,
прокидаємося – зачумлені…
Та не хочу писати дешево,
спекулюючи на розчулених –
їх, наївних, зворушать запросто
ніжним словом, брехнею вишитим,
то – анапестом, то - акафістом.
Буду – чесною, буду вище тих,
хто блазнює, щоб бабці плакали.
Інша доля мені судилася:
я витоптую зло у злакові,
аби жито життя родилося
наче золото, а не золотко,
у країні – не на окраїні!
…Душі нівечить можна й солодко,
якщо правда і совість - вкрадені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668122
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.05.2016
автор: Любов Матузок