БОРИСУ ОЛЕКСІЙОВИЧУ
Травневий дощ у вікна стука.
І літо вже неподалік.
Бузкова миється перука…
Самотньо мріє чоловік.
Він ринув в спогади не сміло,
Згадав чудові дні в сім*ї.
Коли була з ним поруч мила,
Обійми ніжнії її.
Ой, защеміло серце знову.
В очах з*явилася сльоза…
Луна для сина колискова,
І спів дружини пронизав…
П*ятнадцять років він самотній…
Та краще жінки не зустрів.
Ось так в житті своїм спекотнім
Він більше душу не зігрів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668038
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.05.2016
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук