Мої перипетії , Боги
Не вірю, не надіюсь
Якісь чужі дороги
Я льодом гріюсь
Це ні на що не схоже
І в смерті щось прекрасне
Ти лагідно-ворожа
І завжди вчасно
Твої сліди до мене
Твої слова-розпяття
Те почуття шалене
Якесь прокляття
Не вірю, не надіюсь
І навіть не чекаю
Де-фактум, ти вже є десь
Де-юре тупо ЗНАЮ!
Молекули і атоми
І світлові фотони
Не зрозумілі, патові
То все таки є хто ми?
Я відпустив відпущене
Я поховав поховане
Облуплене, полущене
Роздарував дароване
І сімку навпів, лишнє
Фейсбуки, інстаграми
Зв'язок прямий з всевишнім
Душа, десь пару грамів
Десь поміж ділом…
Молюся, проклинаю…
На хрест приціла…
Світ розпинаю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668000
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2016
автор: морський лев