Коли зачиняються двері,
І темно стає на душі.
Живуть ще слова на папері,
Але уже вмерли вірші.
Згубилися фрази в рядочку,
І збились ритмічні склади.
Та й плачуть собі у куточку
Без жодної краплі води.
Вірші оці - сльози в опалому листі
І теплий вітер в вишневім саду.
Та бачиш уже, що листки давно чисті,
Поету на радість? Чи все ж на біду?
Щоправда кохання ступило у двері,
І фрази усі рядком позбирались.
З'явились і вірші на жовтім папері,
Вони як і я. Вони теж закохались...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667853
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.05.2016
автор: Sindicate