У плавнях далеких блукаючи,
Шукаючи витоків Нілу,
Ніколи, ніколи не знаєш, чи
Хтось обірве зброєю діло.
"О Боже мій! Докторе Лівінгстон!
Живі Ви! Я так хвилювався!"
"Спокійно, мій друже. Давай по сто,
І трохи тобі я зізнаюсь..."
"Розказуйте швидше!" "Не квапся ти.
Усьому час певний буває.
Знаходячись у ізоляції,
Нілом істина припливає.
Витік тяжко знайти - неможливо.
А до цілі дійти ще тяжче.
Ураган завжди змінюють штилі,
Механізм запускає важіль.
Знаєш, можна утримати шкуру,
Вберегти череп, руки, ноги,
Та навряд чи душа лишить мури,
Коли виснажила дорога.
Знаєш, тяжко таки бути білим,
Та для афро і другом станеш -
Варто мати краплину віри,
Щоб на тілі не було рани.
Глибина - це завжди щось незнане,
Глибина - це завжди прикрите.
Материк чорний знищує пам'ять
І відроджує сонцем литим.
Я побачив багато нового,
Я дізнався її глибини.
Знаєш, Африка - це новий Колос,
Але ноги його - не з глини.
Заповітні знання вглиб кидають,
Та з них завжди знайдеться вихід.
Коли вовк приповзає без зграї,
То стає вожаком. Ледь дихав."
Наповзали над ними хмари,
А дерева їм шепотіли.
"Мене мучили часті травми,
Але нізвідки брались сили.
От що я скажу, Стенлі - то добре,
Коли рівні та справедливі.
А як маєш це - близько є обрій,
А там Нілу є витік на ниві."
23.05.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667827
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 23.05.2016
автор: Systematic Age