Мені наснилася сьогодні Україна -
Стоїть розхристана, розплетена коса,
А потім вона впала на коліна
І руки підняла у небеса.
Вона не плакала... молилася й ридала,
Просила тільки сили далі йти ;
" Я вже синочків стільки поховала...
Як далі жити? Як свій хрест нести?
Земля пропалена вогнем, лиш димом пахне,
А там рясні колосились жита...
О, милий Боже, не дозволь пропасти !
Спаси від смерті, Діво Пресвята ! "
А потім вона довго ще ридала,
А над руїнами густий стелився дим.
Сова несамовито прокричала
І знову вистріл, потім ще один.
А Україна встала вся в пилюці,
Й піднявши голову так гордо догори,
Зібрала коси й поглядом колючим
Оглянула руїни і луги:
" Я до тих пір не розплету волосся,
Допоки ворог буде на землі,
Допоки тут не зацвіте колосся,
Й не заспівають знову солов'ї.
Я ворогу ніколи не пробачу
Пролиту кров синів і сліз дітей...
Я не прощу людські розбиті долі.
ВИ ПРОКЛЯТІ НАЗАВЖДИ У ЛЮДЕЙ !!!"
Й сльозу змахнувши глянула у небо,
Вклонилася на захід і на схід :
" Нам треба жити, вірити нам треба ! "
І голубом здійнялась у політ.
Мені наснилася сьогодні Україна -
Стоїть розхристана, розплетена коса,
А потім вона впала на коліна
І руки підняла у небеса.
22. 05.16́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667796
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.05.2016
автор: іванесса