Липа
На Церковній росли липи,
а мене лишили грипи.
Дерся я на липу сміло,
поки щось в душі горіло.
Був готовий до роботи,
скінчити мамині турботи.
Дерева натирають кронами,
а я би й з тисячами тоннами
дерев не боявся мати справу,
ті лоскотали так свою забаву,
чи може манив липин цвіт,
якого запах там, як дріт ...
Тягнувся до гілок, як дріт.
А можна з липи щоб був міт.
Він сам такий весь запашний,
бо так високо, що "аж ний".
А сусід вийшов за дверки,
дав солодкі два цукерки,
за формою гостра півкуля.
Десь кукукала зузуля,
близько горобець співає.
А я чую вже смеркає.
Зліз з пакетом, місяць лячний,
а цукерки, за які був вдячний,
поклав у кишеню.
Накрила липу ніч, вдягнувши хмару, мов стременю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667785
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.05.2016
автор: миттєвий