Брила сірої втоми
притискає серце до сірого бетону.
І сонячний промінь безсилий
відкотити убік той тягар.
І могутній вітер безвольний
розкришити камінь на пісок.
А дощі вже не за горами,
не за горами потоплення відчаєм.
Чому ж янголи бешкетують,
знову скидаючи долі
гранітні брили,
на котрих сіра втома?
сіра втома,
сіра
втома...
23.05.16 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667779
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.05.2016
автор: Леся Геник