Парад безликих душ і тіл,
Продовжується і триває
І так давно як я хотів
І вірив, що любов буває.
І так давно як падав сніг,
Без хуртовин і заметілі.
Моє життя врахує днів,
Коли зникали тіні.
Коли лиш дотик до тебе,
Будив моє бажання,
Не вірив, що життя несе
Тебе до вірного страждання.
І віднесло у самоту,
Надпиті чашки кави
І відібрало простоту,
Яку ми так шукали.
І втратили, в потоці днів,
В стрімкому леті років.
Парад безликих душ і тіл
Очолюємо кожним кроком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667665
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2016
автор: Андрій Толіч