Згорбився місяць - дідусь старанький.
Чимось з ним схожий я.
Згадую посмішку любої неньки...
Її закотилась зоря...
Зорі сміються; їх посмішка інша.
По обличчю скотилась солона сльоза.
Кров справді більш солоніша.
Та від болю вона замерза.
Долі відчувши безповоротність,
Ходжу схвильовано по кімнаті.
Міряю кроками свою самотність.
А люди проходять такі пихаті.
Ніч розстелила холодне ліжко.
Холодне проміння лизнуло підлогу.
Чорна сховалась в куточку кішка.
Та ранок вже стелить мені дорогу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667639
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2016
автор: Ukraine55