Довгі століття страждав
гордий титан Прометей,
але муки його тривали не вічно.
Прийшов час і його звільнення…
Весь день в ланцюгу. Як пес Цербер, зриваєшся
Життя свого в’язень. Либонь, карма така?
Рандеву із питанням (де в собі замикаєшся):
Хто є я? Хто є ми? Бог все ж є чи нема?
Приймай, що світ містичний, нерозгаданий
Сценарій-ребус власний поспіхом не відгадати
Та тим не менш. Кілометраж один, вже заданий
Вперед іди. Наважився – тож мусиш не вгавати
Шекспір сказав: “Весь світ – театр, в нім актори – люди”
Нам кажуть двічі в одну річку не ввійдеш
А що з цих патетичних «слоганів», хай будь що буде?
Ти – Воїн. У себе ввіруєш – то Шлях свій віднайдеш
Не бійся, не тривожся, не руйнуйся
Тривога, страх – то все є гість твій, а не орендар
Вдихни поглибше, болі всі відкинь і структуруйся
Думки вгамуй. Єдині вірні серцю ліки – СПОКІЙ дай
Буддист? Чи мусульманин? Може, раб ти Божий?
Ти граєш в карти? В кості? А чи в доміно?
Ти атеїст? Агностик? Просто перехожий?
ТИ вибираєш. Граєш ТИ. Тобі по вірі твоїй буде і дано
[Боги – ті взагалі не грають в ігри – їм усе одно]
Люби, добро даруй, цінуй, молись, гартуйся
Життя – для Зрілих Путь, Свідомий, не простий
Всі люди грають в ігри, тож муштруйся:
«Рer aspera ad astra» – крізь терна до зірок!
Щасти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667460
Рубрика: Поетичні маніфести
дата надходження 21.05.2016
автор: Софія Пасічник