Я душу одягну у вишиванку
Та не на мить, на день – а на віки.
У ній хрести узорами по серцю
Там де вп’ялись життя мого нитки…
Я гладдю вишиваю з піднебесся
І сонця променем, і зеленню лісів,
Я бісер сліз вкладу та водопади,
І квіти долі, мрії й казку снів…
Я вузлики в’язатиму на щастя,
Щоб ще міцнішим було полотно,
Бо мій узор, що вишито роками,
Лише моїй душі носить дано…
У орнаментах і тепло, і холод,
І вічність Всесвіту, і мій короткий вік…
Хоча життя таке вируюче довкола,
Я душу огортаю в власний світ…
Так вишиванково їй там і кольорово,
Надійний захист є від смороду і зла –
Цей оберіг душі даю не випадково,
А щоб до Бога у молитвах віднесла…
Веселку в серці вишию думками,
Щоб чорних не було в ній кольорів,
Щоб силу духу вже ніколи не зламали
Та плюнуть в душу більш ніхто не смів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667449
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2016
автор: Lilafea