Мій далекий невидимий острове
Моя самосте гостро осіння
Я для тебе билинку у Господа
Пророщу, ту, що раєм висіює
Ту, що цвітом чоло твоє зросить,
Ту, що вродить рясними ранетами,
Виростатимуть крила мов сосни,
Прибуватиме сила між скелями
Мій далекий, мій зболений хлопчику
Під Бутівкою, Пісками, Маріком
Я вслухаюся в простір до подиху –
Небо падає, небо падає….
Ти на чатах, я поклик твій всотую,
Я руками затримаю небо
І стоятиму каріатидою
І молитимусь гордо за тебе
Проростатимуть маки до обрію
На затоптаних ордами жнивах
Батальйони небесними сотнями
Ми разом, до останньої битви
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667351
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 21.05.2016
автор: ТОполинА