А насправді небагато треба -
Краплю казки,жменю поцілунків,
Щоб від щастя мало було неба,
І зірки приймати в подарунки,
Просто дихати, і просто відчувати
Рідне серце і, мов крила, руки...
Щедро кожним словом надихати,
і боліти за усі розлуки.
А насправді небагато треба -
Краплю серця і міцних обіймів.
Щоб в мені була твоя потреба,
Щоб в руках палали наші мрії...
Небагато...просто серед ночі
Наздогнати потяг вдалину
Зазирнути у зелені очі,
Зцілувати в них свою весну...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667299
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2016
автор: Юлія Ганненко