"Відпусти, я благаю відпусти,
бо не можу далі йти"
Співаючи ту пісню, бюся кулаками
об землю, вкритую сльозами.
Так, я хворий. Це хвороба -
слабість любові життя,
та не до серця ваша злоба,
та для душі, немов сміття.
Я просто йшов,
знайшов краплинку свого щастя,
а ви кричали знов і знов,
й минути правди вам не вдасться.
Щастя останнюю краплину
забрали ви за різкий мах,
неначе скоро я загину,
знищили мій життєвий шлях.
Прийшов додому, хворі морози,
напали, а із очей котились сльози:
"Відпусти, я благаю відпусти,
бо не можу далі йти"
Зупинися.
Ти на полю думав ці рядки.
"Таж усміхнися,
і досапай останні грядки".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667245
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.05.2016
автор: миттєвий