Через поле розлук
на дорогу нових сподівань
Ми ішли навпрошки,
щоб зустрітися знову з тобою.
І шукав для нас час
ті одвічні, магічні слова,
Щоби наші серця
щедро знов напоїти любов’ю.
Дивувався нам світ
і такі недосяжні зірки,
Й розтривожена і
ще ніким не розгадана вічність…
Малювала вона
й дарувала нам дні і роки.
Щоби в кожному з нас
відродилася приспана ніжність.
А як стрілися знов,
світ для нас знов зацвів для обох,
І над нами лишень
тихі, вишиті зорями ночі,
І раділа згори
тиха вічність, а може, сам Бог,
Як в любові ріці
потонули твої й мої очі.
19.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667165
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)