я йду геть.
мене забули серед сміттєзвалища як стару, нікому не потрібну річ, що виконала свою роль, родилась для масовки і попливла в квінтесенцію небуття.
попливла, вдавлюючи очі в темне небо, провалюючись в день, провалюючись в ніч.
провалюючись в свої мрії, які одного прекрасного дня впали на асфальт і затекли бридкою червоною рідиною, а потім будуть пхати ногами та розносити її, гидку та липучу твань, по різним куточках комунальних квартир.
складіть мене по частинках, маленьких неподільних елементах, які колись придумав Демокріт, викладіть з них мою плоть.
кров я додам сама.
плоть і кров зливаються в єдину першооснову, яка чогось відрікається від світу і не бажає стати його частиною.
іноді я відчуваю себе загубленою вівцею, яку поставили в скляну коробку, залили формаліном, зробивши жертвою концептуального мистецтва Демієна Герста. дивлюся безпомічними очима на вразливих і вражених глядачів, що зранку надягають на себе черствість та жагу крові.
це як естетика відразливого, що приковує погляд і змушує дивитися.
дивитися.
люди люблять дивитися на жорстокість, поки її не застосовують до них. доки вони цілком не розуміють всю глобальність та нелюдськість людини.
звірі хочуть гармонії.
люди теж хочуть гармонії, тому просять звірів розмножуватися, роздираючи їх на шмаття та називаючи це натуральним процесом та горезвісною ідилією.
в повітрі вирує запах приреченості та звуки відчаю. недобре. неправильно. всі знають - ніхто не діє. хочеться обійняти весь світ і зі всієї дурі стряхнути з нього всіх пропащих та залишити лише пустоту. звичайне Нічого, яке стає початком і кінцем, не маючи ні того, ні іншого.
клята Самсара повертає з кожним разом нові страждання. припливи і відпливи. хвилі на яких все людство весело танцює чечітку. колесо, що більш захопливе, ніж американські гірки. щастя та страждання іноді настільки рівнозначні поняття, що важко відрізнити.
можливо, я стану чудовим добривом для квітів і з мого праху проростуть рожеві півонії. і я буду щаслива. знати, що все недарма. знати, що потрібна. хоча б чомусь живому.
жах та прикрощі.
забудьте.
все що ви бачили,
забудьте, що почули.
живіть ілюзіями.
а я йду геть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2016
автор: Adelaide