[color="#000dff"][b]День - подарунок...Знову я у лісі.
Весна вже тут хазяйнувала так,
Що всі галяви, мов самшиту ніші
І в чаролист прибралося гілля.
Щасливо про щось птаство гомоніло,
Зозуля почала список образ,
Вогнем зеленим трави охопило -
Лиш і́скри-квіточки синіли в них, біліли:
На мить ховались - і з'являлись враз.
Стежина кликала мене вперед, в долину,
Ховалась раптом на узліссі...де?
Я зачудовано спішила без упину:
Куди ж вона мене все кличе і веде?
За ліс - у луг, що влігся аж до рова.
Тут теж краса...Щавлю...Бери й коси...
Ой, а в траві - гриби: білюсінькі, здорові,
Рядками ніби хтось їх насадив.
Може, й колись були, та я про них не знала:
Гриби збирала тільки восени.
А ці "рядовки", "гуси" (як мені сказали)-
Це подарунок сонячний весни.
Збирати їх, мов гратися у жмурки -
Ховаються у зарослях трави,
Зате які гарненькі і чепу́рні,
Шукаю пильно й шепочу до них: де ви?
Вже й назбирала - на вечерю досить.
Хор жаб з болота розпочав свій спів...
А день заплутався берізкам у волосся...
І хрущ втомився й на травичку сів.[/b][/color]
(на фото назбирані гриби)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667047
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2016
автор: zazemlena