На необмеженому в часі просторі
не рахувалися зірки, як падали…
Через дорогу посміхались постери
своїми вічними, як світ, порадами.
А ми з тобою – каву з винних келихів.
Дошкульно вголос тріпотіли крилами
і за вікном… і у душі метелики.
Ми жили, дихали, були...
любили ми…
...Всі мрії дуже… до хвилини… зайняті.
Лиш небо вільне… може вільно гострити
зірки в сузір’я – перехрестя пам’яті…
на необмеженому в часі просторі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2016
автор: Циганова Наталія