Кували серп, щоб йшов у поле,
Щоби хліба збирав в снопи,
Щоб він не відбивався болем,
Щоб не росли в хлібах хрести.
Ішли женці, ішли по мінах,
Ридав від болю степ щомить,
Хоч знову у крові кофтина,
Проте душа ще хоче жить.
Хліба лягали у покоси,
Женці тримались за серпи.
До діда йшов я в поле босим,
Де миру прагнули степи.
Звивався шлях за хлібним полем,
В степу ридали криниці
І відбивалось серце болем,
Із чорним смутком на лиці.
Ще біля хати чорнобривці,
Хоч в полі вже давно стерня,
Допоки у степах убивці,
То бережіть життя зерня…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666897
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2016
автор: Віталій Назарук