Біжить стежина край села,
Де в ясенах стоять могили,
Вона іще не заросла,
При ній недавно ще дзвонили.
Часами несли на плечах,
Бувало везли і на возі,
В руках погасла вже свіча,
В безтрав’ї смуток по дорозі.
А ясенам вже сотні літ,
Хрести із ними розмовляють,
Вітрів шуми і хмар політ,
У вирій душі відправляють.
Біжить стежина край села,
До ясенів, де сплять могили.
Вона у вічність привела,
Де тлінь людську хрестом накрили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666896
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2016
автор: Віталій Назарук