Меч воїна я втрачаю
наступаю на абрикос.
Скільки я тут втрачаю
і чому я в полоні ос?
Не дивуються, не відповідають.
Я тут воском застиг.
Проти годинникової стрілки кружляють.
Залишають позаду тих,
Кого я залишив торік.
Не дивуюся, не відповідаю.
Я обличчям до землі ліг.
Я б зірвався, я б побіг.
Я б схилився до її ніг.
Я б віддав усе, що маю,
Лиш почути її сміх.
Я не почую її сміху.
Меч воїна я втрачаю.
Переводжу погляд на схід.
Небо колір втрачає
чи в мене псується зір.
Не дивуємося,не відповідаємо.
Ми тут свої.
Ми сидимо при ватрі і мріємо.
Я розповідаю про її сміх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2016
автор: Громовиця