Пусті слова я хочу вас забути,
створити свій куточок раю.
Крізь час до щастя промайнути,
тепло від серця полягає.
Покинути цю павутину долі,
відчути промені надії.
Не доливаючи у рани солі,
поринути в обійми мрії.
Минуле,на тебе злості не тримаю,
багато чого я навчився.
Твій слід я в правді омиваю,
що би в гріхах не помилився.
Багато хто ломали крила,
у вогні пекельнім догоряли.
І в темноті любов світила,
до якої руки простягали.
Саме тепер відчув я радість,
усмішка й щирість ожила.
Але нажаль, на мить ось ця реальність,
залишуться лиш почуття тепла.
І прийде вечір,й думки складають пазли,
вічна любов,в чистоті духовний світ.
Я вірю в це,поки зорі не погласли,
я вірю,допоки в душі є цвіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666798
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.05.2016
автор: V1TaL1o