ЖАР- ПТИЦЯ
Кружляє на галявині Жар-птиця.
Перед сонцем стала хмара - тепла рукавиця.
Одягнулось в нею сонце - усе потемніло.
Новим сяйвом, дивним світлом поле зажевріло.
То хвостом своїм махнула тая диво птиця,
Всі шукають тую пташку, не дає зловиться,
І шукає тую пташку казковий Іван,
А Жар-птиця наче павич, неначе фазан
Не гуляє серед люду, літає в полях,
Аж знайшов її Іванко в далеких землях.
Просить, кличе, наче курку, пісень вимовляє,
А вона диво-танок під пісню гуляє.
Став з мішком серед болота, до мішка прилип,
Заспівав він не ту ноту і в болото влип,
А Жар-птиця загулялась і ще й не та нота:
Влетіла йому в мішок й витягла з болота!
Видно добре той Іван мішок свій тримав,
Але думає навіщо Жар-птицю спіймав.
Каже Іваню Жар-птиця: голову морочеш?
Загадай собі бажання, таке, яке схочиш.
Скоро думав той Іван як Адам Міцкевич,
І тепер вже не бідняк, а Іван Царевич,
Біля нього Василіса - жінка білолиця,
І володар всіх земель, де летить Жар-птиця. :)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666746
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 18.05.2016
автор: миттєвий