ЯБЛУКА
Падають яблука додолу,
покотились тичком до мішка,
трусимо яблуню кволу,
застигла перед яблуком рука.
Ти не один, тебе багато,
твої думки окремі люди,
уже не тішить всяке свято,
лиш з віром в серці досі груди.
Чиї м'язи до ябка рвуться,
ще ізмалку як змужнілі,
які у батька сили вчуться,
які ще змалку були смілі.
А мій тато трясе гілку,
а мій тато ябка рве,
а я в житті тоненьку стрілку
знайшов, шукаю все нове.
Я не один, мене багато,
як подружитися з собою?
А як пробачить свого брата?
Як поріднитись із сестрою?
Як щастя з друзями спіймати?
А душа рветься, не болить!
Зумів я яблуко дістати,
лиш за одну прекрасну мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666626
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2016
автор: миттєвий