Не така велика перемога
Розвалити захирілий дім,
Де вона, ота стрімка дорога,
На якій затишно стане всім?
Де вони, оті яскраві далі,
Що наобіцяли віщуни?
Лиш тріпочуть прапори злинялі
На вітрах холодної весни.
І пронизує тим відчаєм холодним
Душі, що повірили в тепло.
Розверзлася прміж нас безодня.
Хтось наверх, а інші всі на дно.
Тож навіщо вистраждано мрії,
І для чого розвалили все?
Десь за небосхилом щастя мліє,
А у прірву все нестримніше несе.
Гей всезнайні віщуни провидці,
Щось не той нараяли нам плід.
Щоб впіймати щастя диво-птицю,
Не ламати, розбудовувати слід.
1996
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666595
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.05.2016
автор: Юрій Прозрівший