Посміхаюся нині життю,
Хоч прожиті роки за плечима,
Не підвладні вони вороттю,
Не зустрітися більше із ними.
Був весняний розмай у душі,
Були грози кохання шалені,
І буденні стихії в житті,
Мов птахи повертались до мене.
Ну а нині лягає туман,
Поцілунком торкаючи скроні:
Це прожите життя- не обман,
Все життя, наче світ на долоні.
Я всміхнуся йому ще не раз,
І за нього подякую Богу,
Я молитимусь щиро за вас-
Мої роки, як згадку чудову.
Мої роки- далекі світи,
Тихий вирій приспав за плечами,
Ви десь там, мов у небі зірки-
Не зустрітися більше із вами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2016
автор: Леся Утриско